Батьки мають право на різні емоції (гнів, роздратування, безсилля та ін.). Батьки мають право на вираження цих емоцій - не можна накопичувати їх у собі. АЛЕ: дитина має право не ставати об’єктом цього вираження, для того, щоб залишатися здоровою. Можна попередити дитину: “Я розсердилася й мені потрібно звільнитися від злості”. Звільнившись у такий спосіб від емоційної бурі, ми знову знаходимо відносний спокій, здатність мислити, готовність розуміти й пояснювати.
Часто глибинною причиною незручного поводження маляти є його незадоволена потреба в любові й увазі. Своєю неслухняністю він намагається одержати порцію бажаної уваги, нехай і негативної, або ніби запитує: правда, ти любиш мене? Знаючи про це, ми даємо любов і увагу, не чекаючи таких от “прохань”. Найважливіші “послання”, що щодня повідомляють дитині про те, що її люблять: обійми і дотики, контакт очей, теплі слова, що не залежать від його вчинків, час, проведений удвох з ним, увага й повага до його думок (ну й нехай ще не занадто розумних!) і потреб.
Важливо знати про вікові особливості дитини, про природні кризи, під час яких поведінка дитини може сильно мінятися, про її темперамент, про статеві розходження й інші фактори, що можуть пояснити логіку малюка. Ці знання потрібні нам для того, щоб не вимагати від дитини того, чого виконати вона просто не може, і правильно ставитися до її індивідуальних особливостей.
Дитина має потребу в мотивації необхідної нам поведінки. Крик (а також погрози, ляпаси й т.п.) мотивують страхом: “якщо ти не…, то…”. Для дитини в необхідному вчинку немає ніякого іншого змісту, крім як уникнути крику/покарання. Така мотивація нестійка й недовговічна - дитина швидко звикає до крику й перестає на нього реагувати, або вчиться брехати й хитрувати, щоб уникнути покарання.
Набагато ефективніше мотивувати розумінням і задоволенням потреби:
1. Подумайте, чи виправдана заборона? Можливо, це все-таки робити можна, але з певними умовами або за допомогою інших предметів? Можливо, те, що ви вимагаєте, не обов’язково робити прямо зараз, а може, і взагалі не обов’язково робити?
2. Поставте себе на місце дитини. Відчуйте її емоції й мотиви. Чому й навіщо вона поводиться так? Зрозумійте її.
3. Якщо неслухняність викликана природною потребою (у русі, у пізнанні, в увазі й т.д.), то потребу потрібно задовольнити більше підходящими способами.
4. Поясніть свою вимогу лаконічно, але доступно. Дуже важливо підбирати аргументацію, виходячи з того, як дитина бачить ситуацію.
5. У дитини ще недостатньо розвинена воля, тому їй просто важко буває виконати вимогу. Захопіть маля обговоренням ситуації, що склалася (насправді не складно зробити так, щоб їй було цікаво слухати, а не робити) або відволічіть на інше цікаве(!) заняття.
6. Запропонуєте: “Давай разом!”.
7. Зорієнтуйте дитину в майбутнє: “Давай зараз швидко закінчимо цю потрібну справу, зате потім відразу зробимо щось приємне”. Це повинне бути не заохочення, а така справа, що ви б робили й так, але в плані вона цінується після небажаного.
8. Зацікавте пропонованою дією, покажіть її маляті з незвичайної, захоплюючої сторони, перетворіть в гру. Не забувайте й про власний приклад - для дитини немає мотиву кращого.
Не бійтеся помилок - усе не може виходити відразу. Якщо накричали - щиро просіть прощення, дитина вибачить! Неодмінно буде виходити, якщо ви підійдете до процесу взаємодії з малям з бажанням, фантазією й правильно позначеними пріоритетами, а найголовніше - з любов’ю й розумінням.