Перші серйозні складності можуть виникнути приблизно у віці трьох років. У когось це відбувається раніше, у когось пізніше, все залежить від загального розвитку дитини. Саме в цей період маленька людина починає себе почувати дорослою. Так-так, от цей карапуз уже усвідомлює себе дорослою особистістю. Зараз йому щосили хочеться показати батькам і всьому своєму оточенню, що він уже не маля, а дорослий член суспільства, що вміє робити все сам. Навіть якщо колись йому не доводилося щось робити, допитливий розум і спритні рученята тягнуться до нових предметів і занять. Причому дуже часто це предмети з дорослого світу, які йому й не потрібні зовсім.
І отут починаються проблеми. Причому, якщо повернути ситуацію навпаки, те проблеми саме виникають у дитини , а не навпаки. Адже вона щосили прагне стати частиною їхнього дорослого життя. Вона, як може, пропонує допомогу й хоче внести свій внесок у життя родини. Нехай руки його ще не можуть тримати міцно якісь предмети, і він може розбити улюблену вазу. Алеж це була спроба допомогти прибрати у квартирі. А скільки таких розбитих ваз, розлитої води, зламаних речей ще буде на цьому важкому шляху доведення свого «Я - дорослий» і «Я сам»!
Найпоширеніша помилка батьків у такій ситуації - це поводження, що повністю відбиває в дитини всіляке бажання щось робити далі. Його спроби допомогти або щось зробити самостійно часом натикаються на стіну нерозуміння й слова «ти ще маленький», «ти не зможеш», «ти зламаєш» і так далі тощо. Батьки непокояться за улюблені речі, через поганий настрій, небажання займатися дитиною і допомагати їй у всьому стають причиною того, що дитина починає вірити у твердження про те, що ще мала і взагалі не в змозі що-небудь вирішити самостійно. Саме так і виростають слабкі й безвладні особистості, які згодом не можуть і кроку ступити без поради й вказівки старших.
Але цей сценарій може мати й інший результат. Якщо дитяче «Я сам» постійно натикається на заборону, то воно може прийняти гостру форму заперечення всього, що пропонується батьками. У психології це ще називається «реакція негативізму». Отож, ця реакція й стає причиною того, що на всі пропозиції з боку батьків дитина завжди відповість «Ні», причому навіть якщо йому пропоноване подобається. Потім це переросте в нерозуміння, конфлікти в процесі дорослішання й купу інших проблем, про які тут писати не варто.
Щоб уникнути всіх цих проблем у майбутньому, батьки повинні серйозно підійти до процесу . У період, коли дитина почне проявляти бажання щось робити самостійно, потрібно дозволити їй це робити. Ідеальним варіантом буде допомагати їй, але в жодному разі не брати на себе все. Хоче вона помити чашку - нехай миє. Навіть якщо розіб’є, не варто сваритись. Краще пояснити, що нічого страшного в цьому немає, наступного разу вийде краще, ти ж молодець і всьому навчишся, а я допоможу тобі в цьому. Підкреслюйте, що він дорослий і самостійний. Хвалить будь-який гарний учинок. Поважайте його думку й бажання щось робити. Це вже доросла людина, що просто ще не знає деяких речей.