Давайте поговоримо про людей, з якими ми зустрічаємося, ідучи в інститут або на роботу. Навіщо нам це? Людина повинен жити в гармонічному світі, розуміти й відчувати не тільки своє, але й співпереживати іншим. Принаймні, так повинно бути в ідеалі. Ви не зауважували, що часто ми навіть «не бачимо» тих, хто йде нам назустріч. Ми вічно поспішаємо кудись. Дуже-дуже рідко можемо собі дозволити, не поспішаючи пройтися по вулицях рідного міста. Даремна трата часу, скажете ви? Можливо. Тоді ще більшою тратою часу буде читання масових газет, дурних і яскравих журналів, перегляд нескінченних мексиканських серіалів або награних крутих бойовиків!

Ні, я не переконую вас днями й ночами безперервно гуляти по вулицях, хоча це теж варіант. Просто хочеться, щоб інші побачили те, що бачиш ти. Щоб ви змогли побачити трішки більше.

Це дуже просто: ідете й дивитеся в очі зовсім незнайомій людині, хтось привітається, хтось посміхнеться, а хтось і не подивиться на вас. Дуже важко проробляти це у великому місті, там ніхто один на одного не дивиться, неприємно від цього! Відчуття, що вони живуть за іншими правилами більш суворим, практичним і розважливим! Серед таких людей і в самого через якийсь час з’являються проблеми, справи й на те, щоб дивитися на перехожих бракує часу. От так, але ж якщо придивитися, можна стільки помітити, довідатися.

Огляньтеся навколо! Необов’язково, щоб вас малювали або фотографували, може просто поруч десь гарна людина, якій не шкода подарувати посмішку!